ЕКОЛОГІЯ ДУШІ

ЕКОЛОГІЯ ДУШІ

Сучасний світ все більше відчуває загрозу критичних антропогенних змін. Вони стосуються не лише людини, але і навколишнього природного середовища. Екологи б’ють на сполох з приводу забруднення грунтів, води та атмосфери, вирубки лісів, порушення водних режимів та зміни клімату на планеті через нераціональне та хижацьке ставлення до природних ресурсів. Ми дуже багато говоримо про екологічну кризу, про деградацію природи, але якщо уважно придивитися, глибоко вдуматися, то можна простежити наступний причинно-наслідковий зв’язок: людина, яка втрачає ціннісні орієнтири, починає руйнувати навколо себе все, що її оточує – природу, суспільство, родинні зв’язки. Тому треба перш за все опікуватися питаннями екології людської дущі.

    Наш славетний земляк Василь Сухомлинський одним з перших почав звертати увагу педагогічної спільноти на виховання та духовне оздоровлення підростаючого покоління високою культурою і моральністю. Уся його наукова та практична педагогічна діяльність була спрямована на прищеплення дітям високих духовних загальнолюдських інтересів і цінностей, що закономірно сприяє гармонізації людини з навколишнім середовищем.

    У сучасній школі на уроках англійської мови ми використовуємо оповідання В.О.Сухомлинського, в яких на життєвих ситуаціях зрозумілою для учнів мовою просуваються ідеї гуманного ставлення до близьких, рідних, старших людей, друзів, навколишнього світу, відповідальність за себе і за природу. На основі цих оповідань ми організовуємо дискусії, намагаємося знайти відповіді на поставлені автором запитання. Під час цих пошуків  навчаємо учнів критичному мисленню, здатності підніматися до узагальнень, робити правильні морально-етичні висновки. Прикметно те, що контент казок та оповідань В.О.Сухомлинського знаходить відгук в душах дітей різних вікових категорій. Тому наступний дидактичний матеріал, що складається з чотирьох його оповідань, може бути використаний на уроках англійської мови для учнів 4 – 6 класів. 

Дивний мисливець

Живе у нашому селі дід Максим. Усі кажуть: дід — мисливець. Як тільки починається полювання на зайців чи на качок, дід щодня йде з рушницею до лісу. Виходить із дому рано вранці, а повертається ввечері.

Але що це за дивний мисливець такий! Ніколи не несе додому ні зайця, ні качки. Приходить із порожньою торбою. Одного разу приніс дід Максим зайченя маленьке. Знайшов під кущем. У зайченяти була зламана ніжка. Дід зробив із двох гілочок пов'язку, забинтував ніжку. Через тиждень ніжка зрослася, і дід відніс зайченя у поле.

Чого ж це дід Максим такий невдаха? Пішли одного разу слідом за дідом, захотілося подивитись, як же він полює. Бачать: поклав дід рушницю, а сам ходить лісом та и розкладає під кущами сіно зайцям.

Зрозуміли тоді, чому дід Максим дивний мисливець.

Питання до обговорення:

1.     Хто такий мисливець?

2.     Як ви думаєте, чому дід Максим не вбивав диких тварин?

3.     Чи можна вважати діда Максима мисливцем-невдахою?

4.     Чи схвалюєте ви таке ставлення діда Максима до полювання?

5.     Як, на вашу думку, мають формуватися стосунки людини з природою?

                                        Strange hunter

The old man Maxim lives in our village. Everyone says: the old man is a hunter. As soon as the hunting of hares or ducks starts, the old man goes with a gun every day to the forest. He comes out of the house early in the morning, and returns in the evening.

But what a strange hunter he is: he never brings a hare or duck home! He comes back with an empty bag. One day, the old man Maxim brought home a little hare. He found it under a bush. The hare’s leg was broken. The old man used two twigs to make a bandage for the hare’s leg. A week later, the leg grew together, and the old man took the hare to the field.

Why is the old man Maxim such a loser? Once we followed the old man as we wanted to see how he was hunting. And we saw this: the old man put the gun aside and started walking around the forest  spreading hay for hares under the bushes.

We then understood why the old man Maxim was a weird hunter.

Questions for discussion

1. Is the old man Maxim a true hunter?

2. Why didn’t the old man Maxim kill wild animals?

3. Can the old hunter Maxim be considered a loser?

4. Do you approve the old man Maxim's attitude to hunting?

5. What is your idea about the relationship between man and nature?

ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:
—    А ми ж не подякували жінці за воду.
Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.
—    Що ж...— каже Роман,— це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?
—    Варто,— наполягає Марійка.— Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?
Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.
—    Ви як хочете,— каже Марійка,— а я повернуся й подякую...
—    Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? — питає Роман.— Адже ми так потомилися.
—    Бо ми люди. Якби ми були телята, можна було б і не вертатися.
Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.
Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.
—    Важко бути людиною.— сказав він.

Питання до обговорення:

1. Про що ця історія?

2. Чому необхідно бути ввічливим і вдячним?

3. Який урок діти винесли з описаної історії?

4. Як би Ви вчинили, якби були серед тих дітей?

5. Чи хотіли б ви мати такого друга, як Марійка? Якщо так, то чому?

IT’S HARD TO BE A HUMAN BEING

The children were coming back from the forest. They went on a long-distance trip. The way home ran through a small farm situated in the valley a few kilometers from the village. At last the children, tired and exhausted, came to that farm. They entered the utmost house and asked for some water. A woman came out of the house and a little boy ran out after her. The woman pulled some water from the well, put the bucket on the table in the middle of the yard and went into the house. The children drank the water and had a rest on the grass. And soon they felt energetic again. The children walked one kilometer away from that place and suddenly Mariyka remembered:

- Oh, we haven’t thanked the woman for the water”.

The children stopped. Really, they had forgotten to thank her.

Well… – Roman says, – it isn’t a great problem. The woman may have already forgotten about it. Is it worth returning because of this trifle?  

It is worth, – Mariyka insists. – Aren’t you ashamed of yourself, Roman?

Roman smiled. He seems not to be sorry.

Do as you want, – Mariyka says, – but I am going to return and thank her.

Why? Is it necessary to do it? – asks Roman. – We are so tired.

Because we are people… If we were calves, we would not return…

She went to the farm. Everyone followed her.

Roman stopped for a moment, gave a deep sigh and slowly followed the children.

It’s difficult to be a human being… – he said.

Questions for discussion

1. What is this story about?

2. Why is it necessary to be polite and thankful?

3. What lesson did the children learn?

4. What would you do if you were one those children?

5. Would you like to have Mariyka as a friend? If yes, why?

ІМЕНИННИЙ ОБІД

У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся.
Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся — найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся — ложка дрижить, крапельки падають на стіл.
Скоро день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна хай запросить подруг.
Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї ж руки тремтять. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі, що в Ніниної бабусі руки тремтять.
Ніна тихенько сказала мамі:
—    Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.
—    Чому? — здивувалася мама.
—    В неї руки тремтять. Капає на стіл.
Мама зблідла.
Не сказавши й слова, вона зняла зі столу білу скатерть і сховала її в шафу.
Довго сиділа мовчки, потім сказала:
—    У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.

Питання до обговорення:

1. Що святкує Ніна?

2. Чому вона не хоче, щоб її бабуся сиділа за столом?

3. Чи можете ви сказати, що Ніна поважає і любить свою бабусю?

4. Як ви ставитеся до своїх бабусь і дідусів?

5. Що означає поняття сімейні ціності?

A BIRTHDAY DINNER

Nina has a big family: a mother, a father, two brothers, two sisters and a grandmother. Nina is the youngest child; she is nearly eight. The grandmother is the eldest member of their family; she is eighty-two. Her hands are shaking. When she carries a spoon, it is shaking; the drops  fall on the table. Soon Nina will have her birthday party. Mom said that they would have a special family birthday dinner. Let Nina invite her friends for the dinner.

Finally, the dinner day comes. Mom lays the table with a white tablecloth. Nina is thinking about her grandmother who will sit down at the table too. But her hands are shaking. Nina’s friends will  laugh at her. They will gossip about Nina’s grandmother at school.

Nina says to her mother quietly:

- Mum, let our grandmother not sit down at the table with us.

- Why? – The mum is surprised

- Her hands are shaking. The drops can fall on the table.

Mom turns pale. Without saying a word, she takes the white cloth off the table and puts it into the closet. For a while she keeps silence but then says:

-        Our grandmother is ill. That’s why your birthday dinner is cancelled. Happy birthday. My wish for you is: be a human!

Questions for discussion

1. What holiday is Nina going to celebrate?

2. Why doesn’t she want her grandmother to sit at the table?

3. Can you say that Nina respects and loves her grandmother?

4. How do you treat your grandparents?

5. What are your understanding of family values?

А СЕРЦЕ ТОБІ НІЧОГО НЕ НАКАЗАЛО?

Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.

—  А тата відвезли до лікарні, — каже мати. — За­недужав батько.

Вона ждала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.

Мати широко розплющеними очима дивилася на Андрійка.

—   А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя... Учителька наказала, щоб усі при­йшли до школи о сьомій годині ранку.

—   Ну й куди ж ти підеш завтра?

—   До лісу... Як наказала вчителька.

—   А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати.

1. Як би ти охарактеризував Андрійка? Чи він дбайливий і чутливий?

2. Чому мама Андрійка так засмутилася?

3. Що б ви зробили в такій ситуації?

4. Яку пораду ви б дали Андрію?

5. Чи легко вам зробити правильний вибір у подібних ситуаціях?

DIDN’T THE HEART TELL YOU ANYTHING?

Andriyko came home from the school and saw the tearful mother. He put the books on the table and sat down. He was waiting for dinner.

- Our father has been taken to the hospital – said the mother. – He is ill.

She expected her son to begin  worrying . But the son was calm and quiet. The mother stared wide-eyed at Andriyko.

- We should go to the forest tomorrow – said Andriyko. – Tomorrow is Sunday. Our teacher ordered us to come to school at seven o’clock in the morning.

- So where will you go tomorrow? – asked the mother.

- To the forest ... As the teacher told us.

- Didn’t the heart tell you anything? – asked the mother and began to cry.

Questions for discussion

1. What is Andriyko like? Is he caring and helpful?
2. Why was Andriyko’s mum so upset?
3. What would you do if you were in his shoes?
4. What advice would you give to Andriyko?

      5.   Is it easy for you to make the right choice in similar situations?